Інформаційно – педагогічна модель упровадження методології «Кола друзів»

ЦІЛІ:

• Посилити рівень прийняття й включення до навчального колективу кожної дитини.
• Активізувати спроби групи однолітків дитини здійснювати позитивне втручання в його життя.
• Створити для дитини, яка має проблеми в соціалізації чи адаптації, широкий діапазон можливостей знаходити друзів у самому колі чи поза ним.
• Допомогти особі краще зрозуміти свої власні почуття й поведінку.
• Посилити відчуття контролю за власною поведінкою в різних ситуаціях.
• Створити команду підтримки, яка активно працюватиме із вразливим чи проблемним членом шкільної громади та морально його підтримуватиме.

Зазначені цілі необхідно донести до кожного, хто зацікавлений працювати за цим підходом. Переважно, вони говорять самі за себе, проте серед них є й досить складні, наприклад, допомогти особі знаходити друзів. Ця мета вже багато років займає думки та ускладнює зусилля багатьох педагогів і психологів, але зазвичай саме цього найбільше бракує вразливим дітям і підліткам.

ОСНОВНІ КРОКИ

• Сформувати підтримку цього підходу на рівні школи та його прийняття батьками та дитиною.
• Заручитися підтримкою з боку директора чи іншого керівника, а також працівника, який буде організовувати щотижневу роботу кола – зазвичай класного керівника. Таке зобов’язання має вирішальне значення й без нього тривала діяльність кола виглядає досить сумнівною.
• Працюючи з усім класом, визначити «проблему», викликати емпатію, заручитися підтримкою однокласників та підтвердити їхню роль у цій роботі.
• Розповісти фокусному учневі про те, що йшлося на описаній вище зустрічі.
• Провести спільну зустріч за участю кола та фокусної дитини, щоб знову підтвердити попередньо сформульовані висновки та обговорити методи подальшої діяльності.
• Проводити регулярні зустрічі для підтримання та посилення діяльності кола, відзначення проміжних успіхів та вирішення проблем, які виникають у цьому процесі.

УМОВИ ВПРОВАДЖЕННЯ

1. Працівники, які готові впроваджувати методологію «Кола друзів».
   
   Педагогічний працівник, який добре розуміє, має бажання й готовий застосовувати методологію «Кола друзів». Потрібно, аби в такого вчителя було достатньо часу для того, щоб підтримувати коло друзів під час регулярних зустрічей, які надалі відбуватимуться щотижня після першої зустрічі з класом фокусної дитини. Для цього знадобиться 30 – 40 хвилин на тиждень. У деяких ситуаціях необхідність приділяти додатковий час може сприйматися як перешкода, але якщо порівняти його з тим часом, який витрачається на розгляд інцидентів насильства, пом’якшення спалахів гніву та подальші наради для розгляду питань виключення дитини, то ці часові витрати починають здаватися мінімальними. За відгуками деяких учителів, робота відбувалася значно ефективніше, коли від початку до неї були залучені двоє педагогів – учитель та психолог (соціальний педагог) – які допомагали одне одному.
2. Згода батьків
   
   Потрібно заздалегідь пояснити сутність підходу батькам дитини та заручитися їхньою згодою й підтримкою.
3. Прийняття підходу фокусною дитиною
   
   Також необхідно належним чином пояснити цей підхід фокусній дитині зрозумілими для неї словами. Дитина (підліток) має погодитися на те, як ситуація розвиватиметься далі.

РОЛЬ ВИКОРИСТАННЯ ГРАФІЧНИХ ЗОБРАЖЕНЬ У РОБОТІ КІЛ

Реалізація методології «Кола друзів» передбачає використання великої різнокольорової графіки для фіксування процесу розв’язання проблеми. Прикріплений на стіну ватман структуровано відображає головний предмет і перебіг обговорення в групі. Різнобарвні записи зі слів і піктограм створюються людиною, яка відповідає за графічну фасилітацію. Цей метод має низку потенційних переваг:

• він наочно ілюструє все багатство й складність цілого;
• можна провести візуальні зв’язки (які окреслюються самі собою) – ідеї буквально поєднуються одна з одною;
• значення понять стає доступним для людей, які не користуються мовою в її звичному вигляді;
• завершений графічний продукт стає частинкою архіву групи, до якої можна повертатися й розвивати її під час наступних зустрічей;
• сам факт графічного запису свідчить про повагу й цінування думок, які висловлюють учасники: коли ви бачите свої слова записані на великій графічній схемі, то знаєте, що вас почули, що зрештою спонукає індивідуальних учасників активніше долучатися до розмови;
• учасники, які запізнилися на зустріч, мають змогу швидко «наздогнати», а ті, кому необхідно піти раніше, згодом можуть переглянути те, що пропустили;
• візуальні стимули активізують інші способи мислення;
• людина, яка графічно фіксує перебіг обговорення, може перевірити точність записаного й внести виправлення, за потреби;
• на початку наступної зустрічі група може швидко пригадати, на чому вони зупинилися минулого разу, і продовжити обговорення;
• для певних почуттів використовуються різні кольори, які їх відображають і підкреслюють.

ПОЧАТКОВА ЗУСТРІЧ ІЗ КЛАСОМ ФОКУСНОЇ ДИТИНИ
(без присутності самої фокусної дитини)

Ведучий зустрічі

Як правило, цю роль бере на себе практичний психолог, який уже певний час працює з фокусною дитиною (дитина, яка має певні труднощі в соціалізації, адаптації, спілкуванні з однолітками через особливості розвитку, життєві обставини тощо). Зазвичай, така зустріч триває приблизно годину. Під час неї постійно присутній класний керівник, який часто допомагає фіксувати проміжні результати обговорення (створює графічні зображення).

Цілі зустрічі

Після короткого знайомства ведучий зустрічі пояснює її цілі, тобто: обговорити поведінку фокусної дитини й подумати про різні способи, як учні класу можуть їй допомогти. Слід підкреслити, що ця зустріч незвичайна й дуже особлива. Сьогодні ми говоримо про даного учня, проте наступного разу це може бути хтось інший. Далі, ведучий зустрічі може пояснити, що ця розмова має залишатися конфіденційною, і її не потрібно розголошувати поза межами класу. Дуже важливо, щоб на цьому ранньому етапі діти зрозуміли, що до них звертаються по допомогу і що дорослим справді потрібно почути їхні думки та ідеї. Це запорука успіху.

Портрет фокусної дитини

Тепер ведучий має попросити дітей розповісти, якою вони уявляють фокусну дитину. Спочатку слід поцікавитися позитивними рисами, тобто речами, які дитина робить добре, які подобаються класу, а також ситуаціями, коли в неї зазвичай справи йдуть добре. Усе, що говорять учні, записують так, щоб усім було добре видно.

Наступний крок – запитати в учнів, що стосовно фокусної дитини їм складно прийняти, що, на їхню думку, важко дається самій дитині, або в яких ситуаціях її справи складаються не надто добре. Знову ж таки, все, що говорять діти, потрібно записувати поруч із попереднім переліком позитивних моментів.

Наші кола стосунків і хто до них входить

Тепер, коли учнівський портрет фокусної дитини сформований, ведучий зустрічі переходить до більш загальної розмови про роль стосунків. Дітей просять подумати про різні типи стосунків, які оточують їх особисто. Цю частину зустрічі варто побудувати на основі схеми з колами дружби, як показано нижче. 

Учням пояснюють, що перше коло складається з найближчих, тих, кого вони найбільше люблять. До другого кола входять люди, які є близькими друзями, люди, яким вони довіряють і можуть розповідати їм свої секрети. У третьому колі зібралися інші друзі чи знайомі, люди, з якими вони періодично бачаться в гуртках, клубах, молодіжних групах тощо, тобто ті, хто є частиною їхнього життя, але не настільки близькі, порівняно з другим колом. Четверте коло утворене з людей, з якими вони регулярно контактують і яким платять за те, що вони присутні в їхньому житті, наприклад, це вчитель, зубний лікар, дільничний лікар, якщо він у них є!

Можливі методи:

• Кожен учень заповнює схему кіл дружби для себе та свого життя, використовуючи картинки чи слова.
• Одного учня просять вийти до дошки та зображають його коло на великому ватмані чи на дошці.
• Поступово, пояснюючи діаграму класному колективу, учням просто пропонують уявити та подумати про кола людей в їхньому житті.

Таким чином, клас заохочують подумати про багатство й розмаїття стосунків, які їх оточують. При цьому варто робити акцент не на кількості стосунків, а на їх якості.

Наступний крок є вирішальним.

Потрібно пробудити в групи емпатію до тих, у чиєму житті небагато людей. Учнів просять уявити, що б вони відчували, якби їхнє друге й третє коло виявилися пустими і якби в їхньому житті були лише родина та люди, які платять:

Що б ви відчували?
Що б ви робили? Як можна допомогти. Це початок процесу вирішення проблем

Останній етап має на меті підсилити відкритий і чесний характер розмови, важливість якого постійно підкреслюється в процесі її перебігу. Клас просять перелічити те, що не йде на користь для фокусної дитини.

Тепер створені умови для того, щоб ведучий міг залучити майбутніх членів кола друзів для фокусної дитини. Наш досвід показує, що на даному етапі ініціативу виявляє значно більше дітей, ніж потрібно для створення дієвого кола (оптимальна кількість – від 8 до 10 осіб). Тож вам потрібно буде вирішити, яким чином добирати його остаточний склад. Для цього можна використати кілька методів. Деяким ведучим подобається обирати членів кола в довільному порядку серед дітей, які виявили бажання взяти участь. Інші воліють приймати рішення залежно від якості думок і пропозицій, які той чи інший учень висловлював під час загальної класної розмови. Часто корисно дослухатися до поради класного керівника та його рекомендацій стосовно кандидатур для роботи в колі.

КОЛО ДРУЗІВ У ДІЇ

• Під час роботи з Колами слід дотримуватися базових принципів:
• коло існує для того, щоб сприяти інклюзії особи;
• повага до гідності й прав людини індивідуального фокусного учня, якими б проблемними не були його поведінкові прояви;
• взаємна підтримка й довіра;
• відкрите й чесне обговорення почуттів і поведінки;
• у фокусного учня не повинно складатися враження, що цей процес постійно ставить перед ним складні завдання чи таїть загрозу для нього; навпаки, він має відчувати, що його слухають і підтримують.

ПЕРША ЗУСТРІЧ КОЛА ДРУЗІВ

Перша зустріч кола добровольців задає тон для всієї подальшої роботи, а тому є дуже важливою для всіх її учасників. Її рекомендується проводити в максимально короткий термін після загальної розмови з усім класом, яку ми розглядали в попередньому розділі. Затримка лише посилюватиме занепокоєння чи тривогу для фокусного учня або викличе надмірний ентузіазм та завищені очікування від потенційного кола друзів.

Методика проведення першої зустрічі кола друзів (усі етапи обов’язково супроводжуються створенням графічного зображення):

• Представтеся.
  Можна використовувати вправи – розминки на встановлення довірливих стосунків, використовувати м’ячі, нитки, зображення (відповідно до віку та інтересів дітей)
• Погодьте основні правила й поясніть принцип конфіденційності.
  Далі потрібно ознайомити учасників зустрічі з базовими правилами, слід обговорити та визначити принцип конфіденційності. Дітям пояснюють, що в якийсь момент у майбутньому будь-хто з них може опинитися на стільці фокусної дитини. Тому те, що обговорюють у колі, не можна розголошувати поза межами групи. На цьому етапі пояснюють інші базові правила. Вони мають бути простими й значимими: говорити по черзі, поважати один одного, не повторюватися, не розголошувати тощо.
• Погодьте цілі групи, наприклад: «Допомогти Сашкові знайти друзів і підтримувати стосунки з ними, а також контролювати власну поведінку».
  Тепер потрібно прояснити цілі кола й ще раз сформулювати їх для всіх присутніх, у тому числі для фокусної дитини. Знову ж таки, цілі мають бути простими й однозначними. Як правило, у них згадується покращення поведінки та створення ширших можливостей для знаходження друзів та налагодження більш здорових стосунків.
• Запропонуйте членам групи розповісти дитині, чому вони виявили бажання бути в її групі.
  Наступний етап, мабуть, один з найпрекрасніших в усій методології «Кола друзів» і, безперечно, є окрасою першої зустрічі в колі. Кожного члена кола індивідуально просять пояснити простими словами, чому він або вона захотів(ла) долучитися до кола фокусного учня.
• Попросіть групу назвати позитивні моменти й питання, над якими дитині належить ще попрацювати. Запишіть їх.
  Спитайте дітей, що нам подобається в цій людині? Що ми в ній цінуємо? Які є позитивні моменти? Коли в цієї особи справи йдуть добре? Зазвичай, ці запитання викликають потік конструктивних думок. Потрібно, щоб всі вони були зафіксовані на графічному зображенні за допомогою слів чи графіки, щоб усім їх було добре видно.

Тепер коло має розглянути ситуації, в яких справи фокусного учня складаються не дуже добре. У своїй практиці ми намагаємося уникати довгого переліку негативних аспектів і ярликів, пов’язаних із фокусною дитиною. Ми вважаємо, що корисніше зосереджувати увагу не на дефіцитах чи особистісних рисах, а на ситуаціях (один сидить у їдальні, не спілкується на перерві, соромиться розповідати вірші, поводиться агресивно, коли не може виконати певну вправу тощо).

• Складіть список можливих стратегій за методикою мозкового «штурму»
  На наступному етапі розробляють стратегії, за допомогою яких члени кола зможуть підтримувати фокусного учня. В ідеальному варіанті він сам має бути активно залучений до цього процесу. З іншого боку, це природно, коли на першій зустрічі дитина переважно мовчить та розговорюються вже згодом, на наступних зустрічах. Усі ідеї слід записувати словами чи фіксувати графічними засобами. Після певного періоду «потоку думок», група може повернутися до ідей та доопрацювати їх.
  Стратегії дітей повинні бути чіткими, зрозумілими, конкретними, окресленими в часі й прийнятними для фокусної дитини, тобто враховувати обставини життя чи стан здоров’я. Наприклад: Я буду з тобою ходити до їдальні й ми разом будемо снідати, Я пропоную тобі разом на перерві почитати книжку або пограти у гру, Я запрошую тебе разом зі мною в понеділок піти на гурток (на концерт), Я можу допомогти тобі на уроці образотворчого мистецтва виконати вправу, яка в тебе не виходила тощо.
• Домовтеся про те, які стратегії можна спробувати застосувати на практиці та заручіться обіцянкою членів групи їх дотримуватися. Разом із групою чітко з’ясуйте обов’язки, умови розкриття інформації та особисті межі. Поясність, чого від них очікують і де ці очікування припиняються.
• Спільно оберіть назву для групи, уникаючи використовувати для цього ім’я фокусної дитини.
  Наприклад, зі свого досвіду ми можемо навести такі реальні назви: «Дельфіни», «Сонячна поляна», «Добре серце».
• Коротко опишіть порядок проведення зустрічей та подальшої діяльності та спонукайте членів групи підтримувати одне одного.

Зрештою, наприкінці першої зустрічі всі присутні мають погодити подальші дії. Потрібно домовитися про місце наступної зустрічі й призначити її на зручний час для всіх учасників, з урахуванням робочого графіку вчителя й членів кола. Потрібно чітко відзначити, що це була перша з низки щотижневих зустрічей. Заключне слово вчителя має надихати, вселяти надію, заохочувати взаємну підтримку та відповідальність за творення більш позитивного майбутнього.

Кілька слів від кожного учасника по черзі – чудовий спосіб завершити колективну бесіду з групою дітей чи дорослих. Кожному учаснику пропонують сказати кілька слів, не більше одного речення, про свої враження від зустрічі в колі.

Перші Кола в нашій школі пройшли на хвилі емоційного підйому та хвилювання, підготовка та продумування всіх етапів зайняли чимало часу та зусиль. Діти були різні, потребували індивідуального підходу та особистої допомоги. Але результати перевершили всі наші очікування, було зрозуміло, що методика дуже ефективна та дієва. Свої емоції, почуття, переживання педагоги висловили у власних есе «Моє перше коло». 

ПРОВЕДЕННЯ ПОДАЛЬШИХ ЗУСТРІЧЕЙ У КОЛІ

Організаційні засади:
• Тривалість 30-40 хвилин.
• Проводяться щотижня.
• Кола динамічні, “фокусні діти” змінюються.
• У кожної “фокусної дитини” своє “Коло друзів”.
• Коло – 6-8 осіб (до 10).
• Використання графічного зображення.
• Проводяться вдвох.

Існує широкий діапазон методів для організації зустрічей. Ефективними є методи, орієнтовані на розв’язання проблемних ситуацій. У більшості випадків вони порівняно безпечні, і всі учасники легко їх опановують. Причому такі методи також мають давати змогу для вивчення проблемних питань, відзначення позитивних досягнень та аналізу негативних інцидентів. Головна мета зустрічі полягає в напрацюванні ідей щодо надання підтримки й відповідних практичних дій. Усім вчителям, які беруть участь у реалізації методології «Кола друзів» слід дослухатися до своєї інтуїції, спиратися на власні таланти, сильні сторони й досвід спілкування та роботи з дітьми. У цьому немає нічого складного. Нам лише хочеться, щоб дорослі справді усвідомлювали власну відповідальність і щиро турбувалися про фокусного учня, уміли уважно слухати й віддавали ініціативу дітям. Також, необхідно бути уважним до фокусного учня і, по можливості, давати йому змогу самому скеровувати перебіг розмови в колі, щоб знайти способи задоволення його потреб і вирішення проблемних питань.

Щотижневі зустрічі бувають різними – від конкретних і предметних до глибоко терапевтичних.

Незалежно від того, які ситуації обговорюються, зрозуміло, що кола швидко перетворюються на додаткове джерело навчання для всіх дітей у групі в процесі того, як вони говорять про почуття, розв’язують проблеми, слухають, співчувають, заперечують і напрацьовують нову тактику поведінки.

Структура подальших зустрічей:
• Переглянути позитивні й негативні моменти (бесіда з фокусною дитиною та членами кола друзів).
• Не використовувати нагороди та покарання (за виконані чи невиконані стратегії).
• Погодити проблемну ділянку, над якою належить далі працювати.
• Визначити мету подальших дій учасників.
• У формі мозкового «штурму» напрацювати низку стратегій для її досягнення.
• Вибрати корисні та дієві стратегії (через набутий досвід).
• Домовитися, хто за що відповідає й у які терміни потрібно виконати те чи інше завдання.
• Створити комфортну атмосферу для фокусного учня, заохочувати його до активної участі та простежити за тим, щоб він приймав погоджену мету й стратегії.

Учителеві слід час від часу відстежувати результативність та ефективність роботи кола, скеровувати його діяльність, а можливо припиняти діяльність, щоб дати дітям можливість діяти поза колами й розширювати свої стосунки, а можливо і надавати допомогу іншим фокусним дітям.